Ваш улюбленець - наше натхнення.

Мейн-кун

Найбільша з усіх порід кішок, мейн-кун має сильне тіло з добре розвиненими м'язами та міцними лапами. У них квадратна морда з великими широко посадженими вухами. Хутро довге й щільне, підшерстя вкрите блискучою товстою та водонепроникною верхньою шерстю. Шерсть на голові, шиї та плечах коротша та подовжується в напрямку хвоста та боків. На животі та «галіфе» шерсть густа і космата. На шиї є комір від самої основи вух, і в самців він більший і важчий. На хвості шерсть довга і спадає наче хвилями. На вухах китиці. На лапах є жмутки, тому вони нагадують снігоступи. Порода кішок мейн-кун може мати понад 30 варіантів забарвлення. Очі бувають зелені, золотаві чи мідні — а в білих котів зустрічаються голубі чи різнокольорові очі.

Важливо знати
  • Дуже активний та дотепний кіт
  • Соціальний та залежний кіт
  • Не дуже галасливий кіт
  • Більша масивна порода котів
  • Потрібен щоденний грумінг
  • Негіпоалергенна порода
  • Вуличний кіт
  • Чудовий сімейний кіт

Характер

Мейн-куни мають дуже приємний характер, вони грайливі та привітні. Їм подобається бути в компанії людей і з них виходять чудові домашні улюбленці. Можливо, через своє невибагливе походження вони часто згортаються клубочком у найнесподіваніших місцях. Їм подобається життя надворі, вони потребують можливості забиратися на підвищення й імітувати полювання. Мейн-куни відомі своїм чарівним тихим скрекотом.

Походження

Країна походження: Сполучені Штати Америки

Предками кішок породи мейн-кун були довгошерсті коти, яких у 1850-х роках до американського штату Мен завезли моряки. Вони спарувалися з місцевими короткошерстими котами. Їхні потомки були великими, мали міцне тіло, шерсть середньої довжини та хвости-щітки, схожі на хвіст єнота, від чого і пішла назва: мейн-кун («єнот зі штату Мен»). Для захисту від суворої місцевої зими в цих котів відросло густе й щільне хутро. Вже в 1860-х роках проводилися спеціальні виставки кішок породи мейн-кун, і вони стали дуже популярними як домашні тварини. До Великої Британії мейн-кунів завезли в 1980-х роках.

Порода мейн-кун має схильність до такого захворювання серця, як гіпертрофічна кардіоміопатія. У них також часто зустрічається дисплазія кульшового суглоба. Перед придбанням улюбленця запитайте в заводчика про відсутність цих захворювань.

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються. Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Кішки породи мейн-кун досить добре доглядають за своєю шерстю, якщо враховувати її довжину. Однак їм все одно потрібен частий грумінг, щоб шерсть залишалася в доброму стані. Як і для всіх кішок, рекомендуються регулярна вакцинація і боротьба з паразитами.

Хоча ця порода переважно добре ладнає з дітьми, кожна кішка має свої особливості відповідно до навчання й життєвого досвіду. Якщо ви берете кішку в агентстві з опікунства, проконсультуйтеся щодо характеру конкретної кішки.