Дорослий самець породи собак карабаш — це гігантський, міцної статури собака типу мастифа, який має зріст 74–81 см, а сука — 71–79 см. Дорослі собаки важать 50–64 кг, а суки — 41–59 кг. Коротка, густа шерсть може бути будь-якого кольору, з характерною чорною маскою та вухами або без, часто палевого кольору або темно-палевого, іноді з білим.
Робоче життя залишило слід на цій породі і це відчувається донині — він від природи вороже ставиться до всіх, хто зазіхає на його територію, незалежний та дуже розумний. Через сильний інстинкт охороняти необхідна рання та тривала соціалізація та терпляче навчання. Переконайтеся, що з вашого саду неможливо втекти завдяки наявності високих, можливо, подвійних огорож. Обов'язково давайте йому завдання, оскільки, якщо собака буде нудьгувати, то може стати злобливим або створити проблеми.
Анатолійська вівчарка, також відома як карабаш, — давня порода, яка походить від мастифів та охоронців отари на Близькому Сході. Високі, спортивні та потужні, ці собаки захищали домашніх тварин від таких лютих хижаків, як ведмеді та вовки. Зараз їх використовують для охорони отари овець та кіз у Туреччині. Вони стали емблемою країни та отримали назву «кобан копегі» (у перекладі — «вівчарський собака»).
Анатолійська порода собак, як правило, дуже міцна, але, як і багато інших порід, її представники можуть страждати на дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати стегна.
Враховуючи розмір, йому не потрібно багато фізичних вправ; 2 одногодинні прогулянки на день мають зробити його щасливим. Йому подобається гуляти — робочі предки проходили багато-багато миль із кочовими пастухами.
Собаки гігантських порід не тільки мають гігантський апетит, але й потребують збалансованого раціону, що включає різноманітні мінерали й вітаміни, аби задовольняти потреби суглобів і хрящів. Анатолійські вівчарки мають схильність до здуття і проблем зі шлунком; старайтесь годувати їх частіше, але меншими порціями, щоб мінімізувати цей ризик.
Шерсть надійно захищає турецьку вівчарку найхолоднішою зимою і найспекотнішим літом. Коротка і щільна з товстим підшерстям, вона потребує розчісування один-два рази на тиждень. Протягом сезону линяння значно линяє.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
