Цей маленький білий собака трохи більший у довжину, ніж у висоту, і має довгу, схожу на бавовну шерсть.
Котон-де-тулеар, якого століттями розводили як собаку-компаньйона, є люблячим і відданим домашнім улюбленцем, який добре почувається серед людей і не любить розлучатися з родиною. Він з радістю виконує роль декоративного собачки, але водночас веселий, грайливий і жвавий.
Країна або континент походження: Мадагаскар
Королівський собака з Мадагаскару, як його також називають, — це стародавня порода, яка отримала свою назву від портового міста Тулеара на південно-західному узбережжі острова. Кажуть, що в XV столітті декілька маленьких білих собак типу бішон пережили корабельну аварію і допливли до Тулеара, де схрещувалися з місцевими тер'єрами. Так з'явилася порода котон-де-тулеар. Цей собака став популярним при королівському дворі, і пізніше був ухвалений закон, який забороняв будь-кому, крім знаті, володіти цією породою.
Котон-де-тулеар — це, як правило, здорова порода з невеликою кількістю специфічних для цієї породи проблем.
Маленька порода, котон-де-тулеар, не потребує величезних фізичних навантажень — вистачить приблизно півгодини на день. Переконайтесь, що шерсть ретельно висушена після прогулянки під дощем.
Мініатюрні собаки мають швидкий метаболізм, а це означає, що вони дуже швидко спалюють енергію. При цьому через свої маленькі шлунки вони повинні їсти небагато, але часто. Для малих порід спеціально розробляється харчування з належними рівнями ключових поживних речовин і шматочками меншого розміру, які підходять для їхнього невеликого рота. Це також сприяє жуванню і покращує травлення.
Порода котон-де-тулеар отримала таку назву завдяки своїй одинарній, подібній до бавовни шерсті довжиною приблизно 8–9 см. Завдяки щоденному розчісуванню вона не буде заплутуватися. Щоб зменшити кількість часу на догляд, часто цих тварин стрижуть, але у виставкових собак треба залишати природну шерсть.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
