Цей великий, потужний спортивний собака, який за типом нагадує мастифа, у дорослому віці має зріст близько 65–72 см (пси) або 62–68 см (суки) та важить 30–50 кг. Його шерсть буває двох типів: довга або коротка, яка може бути палевого, тигрового, вовчого або чорного кольору.
Ештрельська гірська вівчарка віддана своїй сім'ї, яку вона дуже любить; а з іншими вона дуже стримана, тому особливо важлива рання, повна соціалізація з людьми та постійне навчання. Як і інші собаки-охоронці, цей пес пильний і від природи галасливий. Як для свого розміру, він на диво спритний, тому рекомендується високе огородження, мінімум 180 см заввишки.
Спочатку представники цієї породи з Ештрельських гір, що на півночі Португалії, вважались собаками-охоронцями. Вони або походять від собак типу мастиф, яких римляни привезли з собою на Піренейський півострів, або з'явилися водночас з набігом вестготів. Ніхто точно не знає історії походження породи, але, незалежно від цього, немає сумнівів у тому, що ештрельська гірська вівчарка — одна з найдавніших порід у Португалії, яка впродовж століть охороняла овець та кіз від хижаків, наприклад, вовків. За ці роки порода мало змінювалася, бо весь цей час знаходилася в ізольованій географічній зоні.
Ештрельська гірська вівчарка — як правило, здорова і міцна порода. Однак, як і багато інших порід, вони можуть страждати на дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати стегна. Вони також схильні до хвороби серця, яка поширена серед багатьох великих порід собак.
Виведений для патрулювання гір, цей собака може ходити кілометрами. Він дуже витривалий, але приблизно однієї години вправ йому цілком достатньо. Він на диво грайливий, враховуючи його розміри, і буде насолоджуватися іграми зі своїм власником. Він може бути впертим, але, як правило, це життєрадісний собака і любить брати участь в іграх типу «пошук» та «порятунок», а також у вправах на слухняність та спритність.
У порівнянні з собаками менших порід собаки великих порід не тільки мають підвищений апетит, але й потребують збалансованого раціону з різних поживних речовин, що містить мінерали і вітаміни.
Ештрельська гірська вівчарка є з двома типами шерсті — довгошерста і короткошерста. В обох подвійна шерсть складається з густого підшерстя і товстого верхнього шару, який трохи жорсткіший за текстурою. На голові і передній стороні лап шерсть коротша, а на хвості і задній стороні лап — довша (пачоси). Довгошерстий різновид має, зрозуміло, довшу шерсть і більш товстішу гриву навколо шиї і грудей, яка особливо помітна у псів. Ештрельська порода потребує грумінгу двічі на тиждень, особливу увагу треба приділяти місцям з довшою шерстю, яка схильна до заплутування.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
