Німецький пінчер — елегантний, міцний, мускулистий собака, який має коротку гладку шерсть рудого, палевого, чорно-коричневого та блакитно-коричневого кольору. Дорослі собаки мають зріст 43–48 см і важать приблизно 11–16 кг.
Німецький пінчер — пильна, смілива порода з охоронними якостями. Німецькому пінчеру потрібен «активний» будинок та досвідчені власники, які будуть його соціалізувати, дресирувати та поводитись з ним як треба. Цей відважний собака не дасть спуску власнику-початківцю! У будинку, який йому підходитиме, цей собака буде відданим і вдячним; його можна навчити різним речам.
Німецький пінчер має те ж коріння, що і доберман — більший собака, і мініатюрний пінчер, який менший. Німецький пінчер — це сільський собака, предки якого працювали ще у XV столітті, він виконував роль сторожового собаки та щуролова. Спочатку було два типи шерсті, і, як вважають, стандартний шнауцер походить від жорсткошерстої собаки типу пінчер. Німецький кінологічний клуб включив німецького пінчера до свого реєстру в 1879 році.
Як і багато інших порід, німецький пінчер може страждати на різні спадкові захворювання очей та дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати очі та стегна.
Потрібно близько години повсякденного навантаження, хоча він із задоволенням виконає більше, якщо дозволите. Аджиліті, обідієнс, трекінг та інші види кінологічного спорту теж сподобаються.
Дієта вашого собаки повинна мати правильний баланс з усіх головних груп поживних речовин і включати постійне забезпечення прісною водою. Крім цього, важливо регулярно оцінювати стан тіла, щоб перевірити, чи залишається ваш собака в ідеальній формі, а також не забувати годувати його принаймні двічі на день згідно з рекомендаціями щодо призначеної для нього їжі.
Коротка, гладка шерсть вимагає небагато догляду — швидкого розчісування лише раз на тиждень достатньо.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
