Мініатюрний німецький шпіц — маленький, компактний довгошерстий собака з типовою для шпіца головою і хвостом, скрученим над спиною. Ці собаки бувають усіх кольорів та варіантів забарвлення (докладніше див. Стандарт породи). За зовнішнім виглядом можна визначити стать собаки: у псів «чоловіча» зовнішність, а у сук — «жіноча». Дорослий німецький мініатюрний шпіц має зріст 23–29 см і важить 8–10 кг.
Німецький мініатюрний щпіц — це життєрадісний доброзичливий собака. Це впевнений, врівноважений компаньйон; у нього відсутні ознаки нервозності чи агресивності. Вони дуже активні, пильні та люблять проводити час з людьми; більш за все їм подобається брати участь у сімейних заходах.
Німецький шпіц походить безпосередньо від скандинавських пастуших собак, таких як самоїди, яких вікінги привезли до Німеччини та Голландії в середні віки. Потім ці собаки поширилися по всій Європі та їх схрестили з іншими пастушими породами / вівчарками, що в результаті сформувало основу порід типу шпіц. Уже у 1700-х роки шпіци були модними у британському суспільстві, і за вікторіанські часи проводилася селекційна робота, щоб зробити їх меншими. Таким чином пізніше і з'явився померанський шпіц. Сучасний німецький шпіц буває двох розмірів у Великобританії, і схрещувати шпіців різних розмірів заборонено Кінологічним клубом. Однак через змішане походження риси мініатюрного німецького шпіца час від часу проявляються у послідах собак середнього розміру і навпаки.
Мініатюрний німецький шпіц — як правило, відносно здорова порода. Як і багато інших порід, може страждати на спадкові захворювання очей, тому рекомендується проводити перевірку зору перед розведенням. У породи також зустрічаються епілепсія та хвороби колінних чашечок, які можуть тимчасово зісковзнути з місця.
Німецький мініатюрний шпіц потребує небагато повсякденного навантаження в порівнянні з іншими великими породами. Приблизно півгодини на день повинно вистачити дорослому собаці, хоча він із радістю виконає більше, якщо йому запропонувати. Вони дійсно насолоджуються пробіжкою або прогулянкою і з задоволенням цілими днями займатимуться чимось у саду зі своїми власниками.
Маленькі собаки мають швидкий метаболізм, а це означає, що вони дуже швидко спалюють енергію. При цьому через свої маленькі шлунки вони повинні їсти небагато, але часто. Для малих порід спеціально розробляється харчування з належними рівнями ключових поживних речовин і шматочками меншого розміру, які підходять для їхнього невеликого рота. Це також сприяє жуванню і покращує травлення.
Загалом, ретельне розчісування декілька разів на тиждень забезпечить, щоб шерсть лишалася чистою і незаплутаною. Собак слід розчісувати в напрямку проти шерсті. Особливу увагу треба приділяти вухам і колінам, оскільки там вузли утворюються швидше. Пси, як правило, линяють один раз на рік, а суки — двічі на рік: у ці періоди вони скидають більшу частину шерсті.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
