Ірландський червоно-білий сетер — це сильний спортивний собака, який має довге «оперення» і перламутрово-білу з рудими плямами шерсть середньої довжини. Дорослі собаки мають зріст приблизно 58,5–68,5 см і вагу близько 27–32 кг.
Ірландський червоно-білий сетер — ніжний, слухняний, добродушний, життєрадісний та ласкавий собака-компаньйон, а також гарний працівник. Він енергійний, тому його власник має бути активним, щоб задовольняти потреби вихованця у фізичних вправах.
Ірландських червоно-білих сетерів, які тісно пов'язані з ірландським (червоним) сетером, розводили ще у XVIII столітті, хоча, можливо, ця порода існувала і раніше, оскільки червоно-білі мисливські собаки описані в текстах, що датуються 1500-ми роками. Сетери як спортивні собаки були популярними серед помісних дворян в XVII і XVIII століттях, і більшість з них були червоно-білого забарвлення, але наприкінці XIX століття вже віддавали перевагу чисто рудому кольору шерсті, і червоно-білі сетери опинилися під загрозою вимирання. На щастя залишилось достатньо червоно-білих сетерів, щоб віддані своїй справі заводчики змогли відродити породу після Першої світової війни.
Як і багато інших порід, ірландський червоно-білий сетер може страждати на різні спадкові захворювання очей та дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати очі та стегна. Вони також схильні до розладів шлунково-кишкового тракту.
Енергійній, активній собаці, ірландському червоно-білому сетеру, потрібно дві години або більше вправ щодня, і вільний біг.
У порівнянні з собаками менших порід собаки великих порід не тільки мають підвищений апетит, але й потребують збалансованого раціону з різних поживних речовин, що містить мінерали і вітаміни.
Рекомендується розчісування щіткою і гребінцем декілька разів на тиждень, особливу увагу звертаючи на пачоси (довша шерсть на хвості, задній стороні лап, грудях і животі), які можуть заплутуватись, якщо про них не дбати.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
