Японський акіта — це великий, потужний собака, який має дуже благородний вигляд. Маленькі вушка і темні очі гармонійно підкреслюють гордо підняту голову і манеру триматися з гідністю.
Ці сильні — тілом і характером — собаки не рекомендуються для власників-початківців. Вони потребують досвідченого власника та ранньої і постійної соціалізації й навчання. Однак вони дуже віддані власній родині. Вони сміливі і можуть стати хорошими сторожовими собаками, які не гавкають надто багато. У них дуже розвинений інстинкт мисливця, і про це потрібно пам'ятати постійно.
Країна походження: Японія
Порода собак акіта є найбільшою з усіх японських порід і була виведена в провінції Акіта в 1600-х роках. Деякі вважають, що спочатку собак виводили для полювання на кабана, оленя та чорного ведмедя; інші вважають, що їх розводили для бійок у ямах. Однак коли в Японії (і в Європі) ставлення до собачих боїв стало негативним, собак почали використовувати для полювання. Наприкінці XIX століття були завезені інші породи, і японські породи почали втрачати популярність. Саме тоді було створено Товариство охорони японських собак з метою збереження місцевих порід, які були оголошені національним надбанням.
Як і багато інших порід, японський акіта може страждати на спадкові захворювання очей та дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати очі та стегна.
Акіті потрібно багато повсякденного навантаження, щоб підтримувати його у формі. Тим не менш, якщо вам одного дня доведеться пропустити прогулянку, вони приймуть це спокійно. Пам'ятайте, це мисливські собаки, і слід бути дуже обережним, якщо дозволяєте їм вільно бігати.
У порівнянні з собаками менших порід собаки великих порід не тільки мають підвищений апетит, але й потребують збалансованого раціону з різних поживних речовин, що містить мінерали і вітаміни. Японський акіта має схильність до здуття і проблем зі шлунком; якщо годувати його частіше, але меншими порціями, це допоможе мінімізувати цей ризик.
Грумінг слід проводити два-три рази на тиждень, щоб підтримувати шерсть у найкращому стані. Також двічі на рік протягом періодів інтенсивного линяння слід використовувати металевий гребінець з подвійними зубцями.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
