Коікер — це дуже привабливий собака. Він маленький або середнього розміру. Коікер гордо тримає голову і він трохи більший у довжину, ніж у висоту; дорослі собаки мають зріст 35–40 см і важать 9–11 кг. Його шерсть середньої довжини, пряма або трохи хвиляста, білого з помаранчево-рудими плямами. Вуха з чорними «наконечниками» мають довше волосся, відоме як «сережки».
Коікерхондьє доброзичливий, пильний і дружелюбний з людьми, тримається осторонь від незнайомців, але любить свою родину. Він може не ладнати з іншими собаками, тому особливо важлива рання соціалізація. Коікер любить дресирування і йому подобається отримувати нові завдання.
Порода коікерхондьє (собака коікера) відома в Нідерландах з XVII століття. Вважається, що вона походить від собак типу спанієля, яких завезли до цього регіону з Іспанії в XVI столітті. Спочатку цей собака виконував роль собаки-приманки, яку деякі виконують і сьогодні. Собака привертав увагу качок і заманював їх до коікера (відповідального за полювання мисливця) та його кліток. Порода не дуже змінилася за всі ці віки, що підтверджують картини голландських майстрів.
Завдяки селекції зараз рідко зустрічаються більшість зі спадкових захворювань (наприклад, епілепсія та «ковзання» колін).
Коікеру потрібна щонайменше година повсякденного навантаження. Не дивно, що він любить воду і часто занурюється у будь-яку воду на прогулянці. Окрім видів кінгологічного спорту (аджиліті тощо), деякі коікери все ще працюють як приманки качок — або для полювання, або для позначення птахів.
Дієта вашого собаки повинна мати правильний баланс з усіх головних груп поживних речовин і включати постійне забезпечення прісною водою. Крім цього, важливо регулярно оцінювати стан тіла, щоб перевірити, чи залишається ваш собака в ідеальній формі, а також не забувати годувати його принаймні двічі на день згідно з рекомендаціями щодо призначеної для нього їжі.
Водостійка шерсть також не затримує бруд — коли вона суха, зазвичай її достатньо тільки розчесати щіткою. Грумінгу двічі на тиждень буде достатньо, але особливу увагу слід приділяти довшій шерсті навколо вух, на хвості і лапах, оскільки пачоси можуть заплутуватися, якщо про них не дбати.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
