Персидська довгошерста

Персидські довгошерсті кішки живуть 10–12 років, але відомо, що в цієї породи є певний набір проблем зі здоров'ям. Через те, що форму голови укоротили, а мордочку зробили більш пласкою, щелепа кішки може деформуватись, а це призведе до захворювань зубів і потенційних проблем, коли кішка їсть і п'є. Маленькі ніздрі та м'яке задовге піднебіння також можуть спричинити серйозні проблеми з диханням. Сльозові канальці здатні змінювати свій природній напрямок, тому очі цих кішок часто сльозяться, постійно зволожуючи мордочку, а це може спричинити на ній висипання та запалення. Пласка форма мордочки збільшує і вірогідність виникнення захворювань очей. Перси можуть бути носіями гену, що викликає ниркову недостатність (яку називають аутосомною домінантою полікістозної хвороби нирок) через розвиток кіст у нирках. У 1990-х роках, коли з'явилися скринінгові тести, цей патологічний стан спостерігався в більш ніж треті всіх персидських та екзотичних короткошерстих котів. Сьогодні заводчики використовують скринінг, щоб позбавитися цієї проблеми: тому завжди просіть заводчика показати сертифікати перевірки на полікістозну хворобу нирок у котів, яких схрещували для отримання вашого кошеня. Персидські кішки також мають підвищену схильність до гіпертрофічної кардіоміопатії (потовщення стінок серця). Аналогічно іншим довгошерстим кішкам, перси мають максимальну схильність до розвитку грибкових захворювань шкіри, таких як, наприклад, стригучий лишай.

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Перська довгошерста кішка потребує щоденного грумінгу, щоб її довга і товста шерсть не збивалася і не запліталася. Якщо цього не робити, то шерсть може заплітатися, і доведеться її зістригати і чекати, поки вона відросте. Також слід уважно доглядати за очима і задньою частиною тулуба. Ці ділянки необхідно кожного дня чистити, щоб не допустити втрати однорідності забарвлення. Перські кішки схильні до сльозоточивості, тому кути очей і боки носа потребують регулярного чищення. На ділянці біля хвоста і його нижній стороні можуть накопичуватися фекалії, тому потрібно ретельно чистити ці ділянки, щоб не утворювалися плями і грудки, що спричинятимуть дискомфорт. Необхідний регулярний грумінг для видалення пуху, щоб кішка його не ковтала, оскільки волосяні кульки можуть становити проблему для перських кішок. Як і для всіх кішок, рекомендуються регулярна вакцинація і боротьба з паразитами.

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.