Ці великі кудлаті хорти виглядають дуже спортивно. Породу часто порівнюють з кудлатим ґрейгаундом.
Дірхаунд — ніжний, доброзичливий собака. Він добре ладнає з дітьми, але не дуже хороший охоронець; як відомо, вони багато не гавкають. Більшість дірхаундів все ще мають дуже сильний інстинкт полювання, тому необхідне раннє знайомство з іншими домашніми тваринами, особливо котами.
Країна або континент походження: Шотландія
Кудлаті гончі собаки існували в Шотландії ще до XVI століття. Існує думка, що короткошерсті гончаки були завезені до Британії ще до вторгнення римлян, але у Шотландському нагір'ї цих мисливських собак не дуже цінували через їхню коротку шерсть. Потім ці собаки, ймовірно, схрестилися з місцевими волохатими собаками, і так з'явилася порода собак дірхаунд. У зграях вони полювали на оленів під керівництвом вождів шотландських племен і мали бути досить сильними, щоб повалити оленя на землю.
Найсерйознішими проблемами зі здоров'ям, до яких схильна порода дірхаунд, є тип раку кісток, при якому захворювання особливо швидко розвиваються, та серцеві захворювання. Відомі спадкові хвороби включають захворювання печінки та очей, але завдяки регулярним обстеженням та ретельним програмам розведення ці захворювання зустрічаються відносно рідко.
Дірхаундів-цуценят треба обмежувати в їхній активності. Дорослі дірхаунди енергійні та спортивні, обожнюють бігати на волі. Тому їм потрібно багато фізичних вправ — дві години на день.
У порівнянні з собаками менших порід собаки великих порід не тільки мають підвищений апетит, але й потребують збалансованого раціону з різних поживних речовин, що містить мінерали і вітаміни. Дірхаунди мають схильність до здуття і проблем зі шлунком; якщо годувати їх частіше, але меншими порціями, це допоможе мінімізувати цей ризик.
Дірхаунд потребує регулярного грумінгу — два-три рази на тиждень. Залежно від стану шерсті може знадобитися ручне вищипування раз або двічі на рік.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
