Японський хін - елегантна, аристократична і компактна собачка з рясною шерстю. Ця порода з коротким обличчям має великі очі та відкриті ніздрі, що надає привабливого, хоча й трохи здивованого виразу. М'яка шовковиста шерсть довга і пряма.
Породу японський хін розводили як собаку-компаньйона протягом століть. Це життєрадісний, делікатний, ніжний, ласкавий собачка, який дуже любить проводити час з людьми і ненавидить залишатись надовго на самоті. Він любить дітей, але через розміри йому краще підходить родина з дітьми старшого віку, бо маленькі діти можуть ненавмисно завдати йому шкоди.
Країна або континент походження: Японія
Вважається, що стародавня порода японських собак хін виникла в Китаї, і, ймовірно, була завезена до Японії в якості подарунка імператору від китайського імператорського двору. Це собаки-компаньйони, їх навмисно вивели такими маленькими, адже вони повинні були вміститися в рукавах кімоно осіб імператорської крові та знатних дам. Декількох собак подарували королівським послам, і португальські моряки, можливо, завезли до Європи представників породи японський хін ще у XVII столітті. Але тільки в середині та наприкінці XIX століття вони стали швидко набирати популярність.
Через свою пласку морду японський хін більш схильний до проблем з диханням. Тому слід уникати перенапруження та перегріву. Як і багато малих порід, може страждати на хвороби колінних чашечок, які можуть тимчасово зісковзнути з місця (вивих наколінника).
Японський хін не потребує дуже багато повсякденного навантаження, враховуючи його розмір — вистачить приблизно півгодини на день. Не змушуйте його займатися в дуже теплу погоду, оскільки у нього можуть виникнути труднощі з диханням через сплощений ніс/морду. Замість цього гуляйте з ним прохолодним раннім ранком або вечором.
Мініатюрні собаки мають швидкий метаболізм, а це означає, що вони дуже швидко спалюють енергію. При цьому через свої маленькі шлунки вони повинні їсти небагато, але часто. Для малих порід спеціально розробляється харчування з належними рівнями ключових поживних речовин і шматочками меншого розміру, які підходять для їхнього невеликого рота. Це також сприяє жуванню і покращує травлення.
Щоб довга шерсть японського хіна не заплутувалась, її потрібно розчісувати щіткою два-три рази на тиждень. Переконайтесь, що кутики очей залишаються чистими, за потреби протирайте їх зволоженою ваткою. Цікаво, що слово «хін» означає «схожий на кішку»: ці собаки часто вмиваються подушечками лап, як це роблять коти.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
