Вельші — це маленькі, компактні, міцні, розумні робочі собаки. Вони мають жорстку міцну шерсть і рівно стоять на своїх кінцівках.
Вельш-тер'єр — це активний, веселий, розумний і ласкавий собака. Представники породи дуже прив'язані до своєї сім'ї, грайливі та веселі, хоча можуть дещо цуратися незнайомців. Якщо їх познайомити з котами в молодому віці, вони прийматимуть їх охоче. Якщо ні, вони скоріш будуть ганятися за ними. Їм більше подобається бути єдиною собакою в домі!
Країна або континент походження: Уельс
Деякі історики вважають, що порода собак вельш-тер'єр має прямий зв'язок із давньоанглійським чорно-коричневим тер'єром (або тер'єром з неповною шерстю), але існують довгі породисті валлійці, що означає, що ця порода не є нащадком вимерлої англійської породи. У 1737 році жителі Карнарвонширу казали, що пишаються чистотою своїх вельш-тер'єрів. Адже порода була відома як карнарвонширський вельш-тер'єр. Понад двох з половиною століть ця порода використовувалася для полювання в зграї на видр і борсуків і отримала визнання в 1885 році в Англії.
Вельш-тер'єр може страждати від успадкованого захворювання очей. Можна пройти діагностику.
Вельш-тер'єри сповнені енергії! Вони здаються невтомними і завжди готові галопом пробігтись і грати. Оскільки вони обожнюють плавати, потрібно бути обережним, якщо поблизу є вода. І все ж, якщо ви колись не зможете дати їм звичного повсякденного навантаження, вони приймуть це спокійно. Дорослим собакам потрібна щонайменше година повсякденного навантаження, але вони з радістю виконають більше.
Маленькі собаки мають швидкий метаболізм, а це означає, що вони дуже швидко спалюють енергію. При цьому через свої маленькі шлунки вони повинні їсти небагато, але часто. Для малих порід спеціально розробляється харчування з належними рівнями ключових поживних речовин і шматочками меншого розміру, які підходять для їхнього невеликого рота. Це також сприяє жуванню і покращує травлення.
Шерсть вельш-тер'єра потребує вищипування два-три рази на рік. Два-три рази на тиждень потрібно розчісувати щіткою і гребінцем.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
