Маленький або середнього розміру японський шпіц схожий на типового шпіца. Він має товсту шерсть, «лисячу» мордочку і трикутні очі та хвіст, який скручується над спиною.
Спочатку трохи замкнутий з незнайомцями, японський шпіц ласкаво поводиться зі своїми близькими, яким він дуже відданий. Пильний і жвавий, він із задоволенням охороняє свій будинок та сад і гавкатиме, якщо щось незвичне приверне його увагу. Це дуже сімейний собака, який чудово ладнає з людьми та іншими тваринами.
Країна або континент походження: Японія
Японський шпіц був виведений в Японії, але походить від білих шпіців з Північної Європи та Північної Америки, таких як німецький, російський шпіци та самоїди. Порода, яка виникла в результаті схрещень, поділилася на дві категорії за розміром. Великих назвали «само», а малих — «шпіци», і саме останні стали популярними собаками-компаньйонами в Японії, потім у Швеції, в інших країнах Європи, а згодом і в цілому світі.
Японський шпіц — як правило, здорова порода. Як і багато інших малих порід, може страждати на хвороби колінних чашечок, які можуть тимчасово зісковзнути з місця (вивих наколінника).
Японський шпіц потребує приблизно одну годину повсякденного навантаження. Блискуча біла шерсть може забруднитися у вологу погоду, але після висихання будь-який бруд надзвичайно добре витирається, залишаючи собаку таким чистим, як раніше.
Маленькі собаки мають швидкий метаболізм, а це означає, що вони дуже швидко спалюють енергію. При цьому через свої маленькі шлунки вони повинні їсти небагато, але часто. Для малих порід спеціально розробляється харчування з належними рівнями ключових поживних речовин і шматочками меншого розміру, які підходять для їхнього невеликого рота. Це також сприяє жуванню і покращує травлення.
М'яке підшерстя дуже товсте, а верхня шерсть пряма і довша навколо шиї, грудей і плечей, створюючи гриву. Хвіст добре вкритий шерстю. Щоб шерсть не заплутувалась, її потрібно розчісувати щіткою через день. А в період линяння необхідний щоденний грумінг.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
