Порода собак вольфшпіц має характерні для шпіца риси: «лисячу» мордочку, маленькі загострені вуха, густу «стоячу» шерсть і хвіст, який скручується над спиною.
Вольфшпіц завжди пильний, бо від природи це сторожовий собака, який попереджає свою сім'ю про все, що викликає у нього стурбованість. Це доброзичливий, товариський, життєрадісний ласкавий собака; його часто називають «голландцем, що посміхається».
Країна або континент походження: Голландія
Порода собак вольфшпіц, яка тісно пов'язана з померанським шпіцом та іншими шпіцами з північної Європи, була названа на честь Кеєса де Гізелера, лідера партії голландських патріотів XVIII століття. Цей собака, якого утримували звичайні човнярі, також відомий як «голландський баржевий собака», оскільки його використовували для охорони човнів та барж.
Вольфшпіц — як правило, здорова порода. Є декілька захворювань, на які може страждати порода; епілепсія та гормональні проблеми (первинний гіперпаратиреоз). Для виявлення цих захворювань є генетичні тести і перед схрещуванням усіх собак треба перевіряти.
Вольфшпіцам потрібне повсякденне навантаження протягом години, і цей зайнятий собака також буде насолоджуватися власноруч призначеною собі роллю сторожа, патрулюючи свій будинок і сад. Переконайтесь, що його гавкіт не нервує сусідів, оскільки він може попереджати вас про все, що почує на вулиці!
Дієта вашого собаки повинна мати правильний баланс з усіх головних груп поживних речовин і включати постійне забезпечення прісною водою. Крім цього, важливо регулярно оцінювати стан тіла, щоб перевірити, чи залишається ваш собака в ідеальній формі, а також не забувати годувати його принаймні двічі на день згідно з рекомендаціями щодо призначеної для нього їжі.
Подвійна, товста і груба шерсть є рясною, і, щоб підтримувати її в належному стані, потрібно багато часу. Шерсть потрібно розчісувати щіткою щодня, щоб вона не заплутувалась і процедура грумінгу не перетворювалась на велику проблему.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
