Ці собаки виглядають надзвичайно міцними, але вони елегантні та мають гарні пропорції; рухаються неквапливо, рівномірно і плавно завдяки своїм потужнім заднім кінцівкам.
Піренейський гірський собака, як правило, становиться ніжним компаньйоном. Однак представники породи можуть бути агресивними щодо інших собак подібного розміру. Незнайомим людям будуть недовіряти, а вас та вашу сім'ї — захищати від будь-яких небажаних незнайомців. Піренейські гірські собаки можуть бути свавільними і впертими. Отже, це не ідеальна порода для того, хто вперше заводить собаку, їм потрібні більш досвідчені власники.
Країна або континент походження: Франція
Точна історія породи піренейський гірський собака невідома, але є докази, що він родом з Піренейських гір, які відокремлюють Францію від Іспанії, і охороняв отари у Франції протягом тисячоліть. Були знайдені скам'янілі залишки цього типу породи у часи, які передують бронзовому віку (1800–1000 рр. до н. е.). До Французької революції представники породи охороняли великі замки на півдні Франції. Невідомо, які саме породи сприяли їхньому формуванню, але, можливо, це були угорський кувас, вівчарка маремма з Італії та анатолійська вівчарка з Туреччини. Порода працює у Франції і донині, охороняючи овець та велику рогату худобу від хижаків та злодіїв.
Піренейський гірський собака — це зазвичай міцна порода. Як і багато інших великих порід, вони можуть страждати на дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати стегна.
Тренування цуценят має здійснюватися дуже поступово, щоб уникнути надмірного навантаження на їхні зростаючі кістки та ніжні тканини, і навіть у дорослого собаки потрібно подбати про поступове нарощування повсякденного навантаження. Таким чином, через їхні розміри їм справді не потрібно багато повсякденного навантаження, але з часом їм слід запропонувати вільний біг, а також регулярні прогулянки під контролем.
Собаки гігантських порід не тільки мають гігантський апетит, але й потребують збалансованого раціону, що включає різноманітні мінерали й вітаміни, аби задовольняти потреби суглобів і хрящів. Піренейські гірські собаки мають схильність до здуття і проблем зі шлунком; старайтесь годувати їх частіше, але меншими порціями, щоб мінімізувати цей ризик.
Ця порода потребує ретельного розчісування щіткою або гребінцем раз або й двічі на день, щоб зібрати відмерлу шерсть. Під час періоду линяння це стає ще більш важливим. Якщо цього не робити, шерсть буде збиватися і заплітатися та матиме в'ялий і нездоровий вигляд. Їм потрібне регулярне купання, і ця процедура є зовсім не простою!
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
